СУЧАСНА ТРАНСФОРМАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ПАРАДИГМИ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ПРАВ «ЄДНІСТЬ У РІЗНОМАНІТТІ»

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз сучасної трансформації адміністративно-правової парадигми захисту суб’єктивних етнонаціональних прав «Єдність у різноманітті». Обґрунтовано наявність трансформації поняття етнополітики в умовах воєнного стану в Україні – від її академічного розуміння як виключно сфери культурного розвитку до сприйняття як стратегічного ресурсу національної стійкості та безпеки. Закцентовано увагу на існуванні «нормативних розривів» законодавчому розумінні української нації, що потребує узгодження положень Законів України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності». Доведено, що основою сучасної парадигми є ідея громадянської нації, де генерація ідентичності відбувається у сінергії спільної культурної діяльності та інклюзивністі, а не лише за етнічним походженням особи. Зазначено, що це сприяє формуванню внутрішньої єдності, позитивній міжнародній репутації України та здатності суспільства міцно протистояти зовнішній агресії. Особливу увагу приділено діяльності Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) яка нині виконує функції модератора суспільного діалогу між державою та національними спільнотами. На підставі аналізу досвіду Чернівецької області сформульовані конкретні механізми подолання етнічних стереотипів. Зроблено висновок, що адміністративно-правова парадигма «Єдність у різноманітті» разом з парадигмою «Партнерство і безпека» є складовими метапарадигми «Стійкість через ідентичність». Зазначено, що головною дилемою сучасної трансформації досліджуваної парадигми є пошук балансу між збереженням культурного та мовного різноманіття та єдиними гарантіями захисту енонаціональних прав людини. При цьому управлінські рішення та нормативна база мають швидше адаптуватися до цих процесів