ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВА НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

Анотація

Право звернення до судів вищих інстанцій з апеляційними та/або касаційними скаргами є важливою складовою судочинства в Україні. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, Конституція України закріплює гарантії перевірки в касаційному порядку судових рішень. Тож метою статті є дослідження поняття права на касаційне оскарження та його зміст. Встановлено, що законодавець у ст. 211 КАСУ вживає термін «право на касаційне оскарження», однак його зміст не розкриває. Також не можна не звернути увагу й на те, що наукою адміністративного процесу недостатньо досліджено зміст терміну «право на касаційне оскарження». Доведено, що право касаційного оскарження в адміністративному судочинстві – це гарантована державою сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки особлива юридична можливість оскаржити судове рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково у встановлений для цього строк. Обґрунтовано, що реалізація права на касаційне оскарження пов’язана з наявністю суб’єктивних (наявність певного кола суб’єктів, які мають право подати касаційну скаргу; наявність волевиявлення у зацікавленого суб’єкта реалізувати право касаційного оскарження), об’єктивних (наявність об’єкту перегляду, тобто судового рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, або судових рішень суду апеляційної інстанції) та формальних передумов (дотриманням суб’єктами оскарження процесуальних строків на звернення та процесуальної форми касаційної скарги). Недотримання суб’єктом оскарження будь-якої з вищеназваних передумов тягне диференційовані правові наслідки: залишення заяви без руху або повернення касаційної скарги.