ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

Анотація

   У статті досліджуються правові засади соціального захисту учасників бойових дій (далі – УБД) у сучасній Україні, зосереджуючись на наслідках повномасштабної агресії рф та правового режиму воєнного стану. Розглянуто еволюцію статусів (від «учасника АТО» та «учасника ООС» до розширення переліку учасників після 2022 року) і вплив цих змін на доступ до гарантій. Нормативну основу становлять Конституція України, спеціальні закони про статус ветеранів та про соціально-правовий захист військовослужбовців, зокрема й учасників бойових дій, доповнені підзаконними актами, 
кодексами й місцевими програмами. Розкрито ключові інструменти підтримки: медичне забезпечення і реабілітація, житлові та земельні механізми, податкові пільги, гарантії зайнятості, освітні та фінансові програми, сервісні послуги для родин захисників. Окреслено чинники змін системи – цифровізація процедур, єдині реєстри, е-посвідчення, міжвідомчий обмін даними, що зменшують бюрократичні витрати та підвищують адресність. Водночас виявлено системні вади: фрагментарність підзаконного регулювання, регіональні диспропорції, нерівномірність фінансування, брак психосоціальної реабілітації та слабкі механізми контролю виконання.
    Стислий порівняльний огляд практик США, Польщі та Ізраїлю демонструє ефективність моделей, де поєднано комплексність, сталі бюджети й розвинену цифрову інфраструктуру супроводу ветеранів. На цій основі запропоновано кодифікацію «ветеранського» масиву норм, розгортання е-сервісів (електронне посвідчення, кабінет ветерана), уніфіковані маршрути реабілітації, цільовий 
фонд підтримки та громадський моніторинг. Зроблено висновок, що перехід від логіки одноразових виплат до довгострокового партнерства держава – учасник бойових дій – громада підвищить прозорість, результативність і стійкість політики реінтеграції.