ЩОДО СТИМУЛІВ ТА ОБМЕЖЕНЬ З ПОГЛЯДУ РІВНОВАГИ РЕГУЛЮЮЧОГО ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА СФЕРУ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Анотація

  Стаття присвячена аналітичній характеристиці стимулів та обмежень як регулюючого-стимулюючого впливу держави на сферу господарювання. Доведено, що правова природа стимулу є свободою вибору правомірної поведінки, адже держава через різноманітні інструменти регулювання 
не примушує підприємця, а робить законний шлях розвитку найбільш привабливим, а у результаті правомірна поведінка стає не просто обов’язком, а стратегічним активом бізнесу, що забезпечує належний стан його платоспроможності і конкурентоздатності.
    Запропоновані терміни «стимули» та «обмеження» господарської діяльності як основні та взаємодоповнювальні інструменти державного регулювання економіки, які саме й формують «правила гри», змушуючи бізнес діяти в межах закону (обмеження) та водночас мотивують його до розвитку (стимули). Стимули господарської діяльності це заходи, що створюють сприятливі умови для суб’єктів господарювання, заохочуючи їх до певної поведінки (наприклад, інвестування, впровадження екологічних технологій або експорту). Обмеження господарської діяльності це встановлені законом рамки, заборони або вимоги, спрямовані на захист інтересів суспільства, споживачів, екології та національної безпеки (ліцензування та квотування: дозвіл на певну діяльність (наприклад, продаж алкоголю, видобуток надр) лише за наявності спеціального документа – ліцензії.
    Надано поняття валютних обмежень під час воєнного стану як системи тимчасових адміністративно-правових заходів та заборон, що встановлюються Національним банком України з метою забезпечення фінансової стабільності, захисту валютних резервів держави та запобігання непродуктивному відтоку капіталу в умовах збройної агресії, що має на меті: усунення правової невизначеності, адже чітке розмежування стандартного валютного регулювання та екстрених заходів воєнного часу та легітимізацію дій НБУ шляхом створення міцного фундаменту для постанов Правління НБУ