КОРПОРАТИВНІ КОНФЛІКТИ З ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

Анотація

У статті проаналізовано, що корпоративні конфлікти в юридичній особі корпоративного 
типу за участю директора виникають через розбіжності у баченні стратегії розвитку компанії, 
методів управління, у зв’язку з невиплатою дивідендів, зловживанням правом посадовими особами, 
незадоволеністю учасниками фінансовими результатами господарського товариства, рівнем про
зорості діяльності керівництва, наявністю фактів неефективності управлінських рішень тощо 
або конфліктогенність можуть вбачати і самі посадові особи, яка виражається в тиску на остан
ніх та надмірному втручанні у виконавчі функції з боку учасників товариства. Визначено, що за кри
терієм суб’єктів корпоративного конфлікту конфлікт між засновниками (акціонерами, учасниками) 
та директорами, топ-менеджментом є одним з найбільш розповсюджених серед видів корпоратив
них конфліктів. Аргументовано, що досвід європейських країн щодо притягнення до відповідальності 
директора в формі дискваліфікації доречно імплементувати в національне законодавство шляхом 
визначення, що: 1) особа, яка відповідно до установчих документів чи закону, виступає від імені юри
дичної особи, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, може бути від
сторонена (дискваліфікована) на певний час від виконання своїх обов’язків або позбавлена права обій
мати посаду директора назавжди за рішенням суду; 2) якщо особа відсторонена (дискваліфікована 
на певний час)/позбавлена права обіймати посаду директора в зв’язку з завданням шкоди конкрет
ній юридичній особі, але в документах, поданих для державної реєстрації, стосовно іншої юридичної 
особи зазначається як директор, рішенням державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб – 
підприємців та громадських формувань має бути відмовлено в державній реєстрації з обґрунтуван
ням, що така особа не може бути призначена на посаду керівника юридичної особи в зв’язку з тим, 
що документи суперечать вимогам законів України. Наголошено, що має місце невизначеність щодо 
критеріїв оцінки дій директора в конфлікті між ним і юридичною особою корпоративного типу, між 
ним (коли він ще є одночасно і мажоритарним акціонером) та міноритаріями стосовно формулювань 
категорій добросовісність та розумність дій директора, в зв’язку з чим виникають проблеми в пра
возастосовній практиці, які пов’язані, зокрема, з відсутністю чітких критеріїв відмежування понять 
«діяти добросовісно» та «діяти з допустимим підприємницьким ризиком» («правило виправданого 
рішення»). Зроблено висновок, що вирішенням цієї проблеми може бути закріплення в законодавстві 
положення про те, що не вважаються недобросовісними дії директора, якщо при прийнятті їх він 
розумно розраховував, що діє на підставі достатньої та адекватної інформації в найкращих інтер
есах компанії. Критерієм відмежування добросовісних та недобросовісних дій директора може бути 
лише наявність вини у формі умислу, свідоме ігнорування своїх обов’язків посадовою особою.