ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ «ПЕРЕШКОДЖАННЯ ЗАКОННІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ»

Анотація

У статті досліджено об’єкт кримінального правопорушення, передбаченого статтею 114-1 Кримінального кодексу України, що стосується перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України (ЗСУ) та інших військових формувань. Особлива увага приділяється з’ясуванню сутності основного та факультативного об’єкта цього правопорушення у контексті забезпечення національної безпеки, суверенітету, територіальної цілісності та обороноздатності держави. Аналіз нормативно-право
вих джерел, зокрема Конституції України, Закону України «Про Збройні Сили України» та спеціального законодавства, дозволяє стверджувати, що ЗСУ є ключовим гарантом національної оборони та стабільності державного устрою. У зв’язку з цим, будь-яке втручання в їхню законну діяльність розглядається як посягання на стратегічно важливі суспільні відносини. Встановлено, що основним об’єктом досліджуваного злочину виступають суспільні відносини у сфері національної безпеки, зокрема, ті, що забезпечують функціонування оборонного сектору, державного суверенітету, цілісності держави та стабільності органів влади. Водночас, факультативний об’єкт визначається в залежності від конкретних обставин правопорушення та може охоплювати суспільні відносини, пов’язані з охороною життя, здоров’я, збереженням об’єктів військової та критичної інфраструктури, а також недоторканністю державного кордону. Розкрито формальну структуру складу правопорушення, яка не вимагає обов’язкової наявності матеріальних наслідків, що ускладнює процес правової оцінки та доведення суспільної небезпеки. Науковий аналіз також ґрунтується на висновках фахівців у галузі кримінального права, щодо віддаленого характеру шкоди та її якісної природи, що обґрунтовує вибір формального складу злочину законодавцем. Зроблено висновок, що перешкоджання діяльності ЗСУ є не просто обмеженням виконання військових функцій, а зазіханням на ключові елементи державної безпеки. Законодавець, охоплюючи широкий спектр об’єктів кримінально-правової охорони, орієнтується не лише на прямий наслідок, а й на саму загрозу ефективному функціонуванню оборонного механізму. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність комплексного підходу до правової кваліфікації та застосування кримінальної відповідальності за статтею 114-1 КК України.