НАПРЯМИ МІЖНАРОДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ТА ГУМАНІТАРНОЇ ПІДТРИМКИ У ЗМІЦНЕННІ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32844/ibpala-2025-3.03Ключові слова:
управлінська стійкість, гуманітарна допомога, цифрова трансформація, епідемічна безпека, публічне управління, охорона здоров’я, післявоєнна відбудова, ризик-орієнтоване фінансуванняАнотація
У статті досліджено управлінський потенціал міжнародного партнерства у зміцненні інститу
ційної спроможності медичної системи України в умовах війни. Зовнішня підтримка розглядається як
багатовимірний ресурс, що забезпечує не лише оперативне реагування на кризові виклики, а й формує
довготривалий інституційний ефект, сприяючи гармонізації українських медичних стандартів із євро
пейськими, модернізації управлінської інфраструктури та розвитку кадрового потенціалу. У роботі
проаналізовано ключові напрями міжнародної взаємодії: гуманітарне забезпечення, медичну евакуа
цію, професійну підготовку персоналу, фінансову та технологічну допомогу, а також психосоціальну
реабілітацію. Особливу увагу приділено ініціативам HEAL Ukraine, співпраці з Європейським центром
профілактики та контролю захворювань (ECDC), Інститутом Роберта Коха, а також цифровим про
єктам МОЗ України, які сприяють підвищенню ефективності управління, впровадженню електронних
платформ eHealth та автоматизації медичних процесів. Визначено системні виклики, що обмежують
результативність медичної реформи: кадровий дефіцит, фінансова асиметрія, слабка координація між
рівнями управління, нерівномірна цифровізація, а також недостатня інтеграція системи громадського здоров’я. Запропоновано практичні орієнтири для підвищення адаптивності медичної системи, зокрема
створення резервних потужностей, запровадження ризик-орієнтованого фінансування, уніфікацію про
токолів кризового реагування, розвиток кадрової мобільності, масштабування цифрових платформ
та формування єдиної координаційної рамки дій. Перспективи подальших досліджень пов’язані з ана
лізом взаємозв’язку між трансформацією системи охорони здоров’я та рівнем безпекової, економічної
й соціальної стійкості держави у післявоєнний період, а також з розробленням моделей прогнозування
інституційної життєздатності галузі в умовах довготривалих кризових сценаріїв.

