ПРОТИДІЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ДОСВІД ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ, ФРАНЦІЇ ТА НІМЕЧЧИНИ

Анотація

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз підходів до протидії кримінальним правопорушенням проти власності у трьох провідних європейських державах — Великій Британії, Франції та Німеччині. Автори зосереджуються на особливостях правового регулювання, інституційному забезпеченні та практичних механізмах боротьби з такими злочинами, як крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, привласнення, вимагання, незаконне заволодіння транспортними засобами та інші форми злочинів, що посягають на приватну, публічну та колективну власність. У межах дослідження розкрито: систему кримінально-правових норм, які формують основу протидії майновим правопорушенням у згаданих державах; структуру та повноваження правоохоронних органів (поліції, слідчих підрозділів, прокуратури, жандармерії, кримінальної служби розслідувань); практику досудового розслідування, застосування цифрових інструментів для відстеження активів і боротьби з організованими майновими злочинами; вплив європейських стандартів на формування національних систем протидії майновій злочинності. У Великій Британії ключову роль відіграють поліцейські сили Англії та Уельсу, Шотландії й Північної Ірландії, які діють у координації з Національним агентством по боротьбі зі злочинністю (NCA) та місцевими прокуратурами. Система акцентує увагу на превенції, активному патрулюванні, використанні аналітичної розвідки та співпраці з громадськістю. Франція демонструє ефективну модель подвійної структури — поліція (Police nationale) та жандармерія (Gendarmerie nationale), які спільно забезпечують захист власності в міських і сільських регіонах. Система відзначається високим рівнем технічного оснащення та жорсткими санкціями за посягання на власність. Німеччина реалізує децентралізовану модель, у якій 16 федеральних земель мають власні поліцейські сили, але координуються спільними базами даних, федеральними слідчими органами та спеціалізованими центрами протидії злочинності. Особлива увага приділяється кіберзлочинам проти власності, шахрайству в банківській сфері та боротьбі з рецидивом. Аналіз засвідчує, що всі три країни мають чітко вибудувану ієрархію реагування на майнові злочини, застосовують сучасні інформаційно-аналітичні ресурси, системи відеонагляду, обліку кримінальних правопорушень, а також активно впроваджують політику взаємодії поліції та суспільства (community policing). У висновках обґрунтовано можливість запозичення низки елементів цих моделей для удосконалення вітчизняної системи протидії кримінальним правопорушенням проти власності. Автори пропонують, зокрема, запровадження інтегрованих інформаційних баз, підвищення ролі місцевих поліцейських структур у профілактиці злочинності, вдосконалення міжвідомчої координації та розвиток цифрових інструментів розслідування.