ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

    У статті проаналізовано трансформацію змісту та форм оперативно-розшукової діяльності (ОРД) під впливом правового режиму воєнного стану в Україні. Встановлено, що збройна агресія російської федерації виступила каталізатором, що виявило невідповідність класичних методів ОРД мирного часу новими викликами: активізації диверсійно-розвідувальних груп, розгалуженими мережами колабораціонізму та масовому використанню цифрового простору для дестабілізації конституційного ладу.
     У дослідженні визначено еволюцію ролі цифрових технологій та інструментів OSINT (Open Source Intelligence) у сучасній системі національної безпеки. Доведено, що в умовах воєнного стану OSINT перетворюється з допоміжного методу на стратегічний інструмент деперсоналізованого пошуку в глобальному цифровому просторі, що дозволяє здійснювати розвідувальні заходи без безпосереднього контакту з об’єктом та без ризику для особового складу.
Особлива увага приділяється поняттям «деперсоналізація», «інтелектуалізація» та «глобалізація» слідчих парадигм. У роботі вперше розроблено концептуальну модель «оперативної пропорційності», яка дозволяє чітко розмежувати необхідне втручання в приватне життя від надмірного обмеження конституційних свобод, а також визначено правову природу «відступу від зобов’язань» (derogation) у контексті оперативних заходів.
    Проаналізовано практику документування воєнних злочинів на деокупованих територіях як практичний досвід інтеграції розвідувальних і правоохоронних функцій, де межа між військовим та правоохоронним завданням виявилася мінімальною. Окреслено проблему відомчої розрізненості між складовими Сил оборони України й обґрунтовано необхідність побудови єдиної інтегрованої системи обліку оперативної інформації в режимі реального часу.
Пропонуються законодавчі зміни до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зокрема введення терміна «оперативно-бойове завдання» та створення єдиної системи для подолання міжвідомчої роздробленості. Порушується питання щодо доцільності прийняття оперативно-розшукового кодексу України як єдиного стандарту негласного втручання для всіх уповноважених суб’єктів.