ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ США: НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей становлення науково-технологічної політики США на підставі аналізу ключових нормативно-правових актів, які вплинули на сучасну політику США у науково-технологічній сфері. Акцентовано увагу, що світове лідерство США у науково-технологічній сфері пов’язано не тільки із масштабами фінансування, але й різноманітністю організаційних форм і методів управління, кількістю джерел фінансування, взаємодоповнюючим співвідношенням публічної і приватної участі в підтримці наукових досліджень, цілеспрямованим підтриманням балансу між елементами науково-технологічної сфери. Зроблено висновок, що США залишаються безперечним лідером світового науково-технологічного розвитку в першу чергу тому, що значимість науки, технологій та інновацій для економічного розвитку країни і необхідність активної державної підтримки науки були усвідомлені ще на самих ранніх етапах історії становлення держави. Саме завдяки правильній «ставці» на науку США довгі роки утримують позицію світового наукового лідера, перевершуючи інші країни як за рівнем і динамікою розвитку науково-технологічного потенціалу, так і по ефективності його використання в інтересах суспільного добробуту. Визначено концептуальні аспекти результативності державної науково-технологічної політики США, які слід взяти за основу при реформуванні підходів державної науково-технологічної політики в Україні: 1) усвідомлення представниками держави всіх рівнів влади необхідності й значення науково-технологічного розвитку; 2) грамотно та чітко розставлені пріоритети державної підтримки науки, а також широкий спектр інструментів стимулювання її розвитку, включаючи прямі, опосередковані та комбінаторні інструменти; 3) тісна взаємодія та інтегрованість усіх представників «потрійної спіралі», освіти, комерційного сектору і держави із цілеспрямованим дотриманням балансу між ними; 4) розвинутість механізмів комерціалізації результатів науково-технологічного розвитку; 5) масштабність та стабільність фінансування, диверсифікованість джерел та інструментів фінансування; 6) відповідальність держави за стратегічне управління та розвиток науково-технологічної сфери.